Проблема зменшення травмування і здійснення заходів щодо зниження негативного впливу травм на посівні та урожайні властивості насіння набуває особливого значення в системі вирощування та насінництва усіх сільськогосподарських рослин. Недосконалість процесів сівби, збирання, транспортування, післязбиральної обробки призводить до значного механічного травмування насіння.
Поряд із травмуванням, посівний матеріал значною мірою зазнає негативного впливу від хвороб і шкідників, а також екологічних чинників. Вважається, що кожен відсоток травм посівного матеріалу знижує урожайність до 10 кг/га.
Важливими причинами травмування насіння при збиранні урожаю є неоптимальні технологічні регулювання молотильного пристрою та інших робочих органів молотарки: частота обертання барабана, молотильні зазори, регулювання очистки шнеків, елеваторів. Високий рівень механічного травмування насіння обумовлений тим, що часто машини для збирання і післязбиральної обробки насіння не за всіма параметрами відповідають своєму цільовому призначенню.
Важливим чинником, що зумовлює травмування насіння під час збирання, є його вологість. Найменшого травмування насіння сої зазнає за вологості від 12 до 17%.
Травмування помітно впливає на мінливість якості насіння під час його зберігання. Внаслідок травмування лабораторна схожість насіння значно знижується, а при зберіганні такого насіннєвого матеріалу активно розвивається інфекція, що згубно діє на його посівні властивості.
На зберігання зерна сої значною мірою впливає хімічний склад, який характеризує її як уразливу культуру під час транспортування та зберігання. Високий вміст жиру в зерні сої та його схильність до механічного пошкодження зумовлюють необхідність особливих умов його зберігання. Головні з них – оптимальні вологість зерна і температура у сховищі та відносна вологість повітря. Зерно сої характеризується великою гігроскопічністю, тому зберігати його можна лише за вологості, яка не перевищує 10–12%. Тож під час зберігання сої слід брати до уваги фактичний рівень вологості, а не лише вихідну вологість.
Розміщення і зберігання насіння сої
Сою розміщують і зберігають у чистих, сухих, без сторонніх запахів, не заражених шкідниками зерносховищах відповідно до санітарних правил і умов зберігання, затверджених в установленому порядку в Україні. Під час розміщення, транспортування та зберігання насіння сої враховують її стан, зазначений таблиці, наведеній в кінці статті:
Під час зберігання сої здійснюється систематичний органолептичний контроль за її зовнішнім виглядом, запахом, зараженістю шкідниками, рівнем температури і вологості зерна та навколишнього повітря, а також ступенем аерації зернової маси. Підвищення температури зернової маси, що не пов’язане з підвищенням температури навколишнього середовища, свідчить про порушення режиму зберігання і можливості швидкого псування сої.
Контроль за вологістю сої, що зберігається насипом, здійснюють не рідше двох разів на місяць, а також після кожного її переміщення та обробки.
Самозігрівання олійних культур із підвищеною вологістю відбувається дуже швидко. Це пояснюється тим, що дихають вони переважно за рахунок жирів, які при окисленні виділяють більше теплоти, ніж вуглеводи. За вологості 12% зберігати сою можна до одного року. Але якщо тривалість зберігання слід збільшити, то її вологість має перебувати у межах критичної.
Соя містить більше білка і жиру порівняно із зерном інших сільськогосподарських культур. Велика кількість білка в сої створює сприятливі умови для розвитку пліснявих грибів. Крім того, соя дуже гігроскопічна.
Домішка битих і пошкоджених насінин значною мірою впливає на стан зберігання сої. Отже, із сої, яка надходить на зберігання, бажано видалити бите, давлене та пошкоджене зерно. Переміщувати сою потрібно обережно, аби не пошкодити оболонки.
Для запобігання травмуванню та розколюванню сої на сім’ядолі:
►зменшують до мінімуму кількість переміщень зернової маси;
►максимально знижують висоту її падіння з конвеєрів;
►використовують гнучкі рукави з брезенту або подібних матеріалів;
►обшивають ковші норій гумою або іншими полімерними матеріалами;
►зменшують швидкість руху стрічки конвеєрів.
Аби запобігти швидкому псуванню, сою якнайшвидше необхідно очистити і висушити.
Сушіння сої
Особливість процесу сушіння сої полягає в тому, що вона повільно виділяє вологу і легко пошкоджуються при механічних переміщеннях. Оболонка сої висихає швидше, при цьому поверхня швидко зневоднюється, а центральна частина залишається вологою. Сою необхідно просушити так, щоб швидкість випаровування вологи з поверхні зерна не перевищувала швидкість переміщення вологи від центру зерна до його поверхні. А звідси і наступні рекомендації:
► за один прохід можна видаляти 3-4% вологості;
► вологу і сиру сою краще сушити в кілька етапів із відлежуванням. Такий спосіб сушіння дозволяє здійснювати процес сушіння за більш низьких температур;
► залежно від початкової вологості сушать сою у м’якому режимі при температурі нагріву зерна 25-30°С і температурі агента сушіння 50-80°С;
► у кінці сушіння необхідно здійснити охолодження сої. Її температура не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більше ніж на 10°С.
Лабораторія підприємства повинна здійснювати систематичний контроль за дотриманням температурних режимів та якістю зерна. Для цього кожні 2 години необхідно відбирати проби зерна на аналізи до і після сушіння.
Якщо у процесі сушіння лабораторія виявить погіршення якості зерна (збільшення кількості зерен із розтрісканими оболонками і зміна їх кольору) або невідповідність результатів сушіння завданню, що приведено у розпорядженні на сушіння, терміново вживають відповідні заходи. Наприклад, знижують температуру і одночасно підсилюють вентиляцію.
Особливості обробки насіння сої
Велика кількість білка в сої створює сприятливі умови для розвитку пліснявих грибів. Особливо це стосується пошкодженого зерна, адже ціле насіння добре захищене міцними оболонками. Домішка подрібнених і розщеплених насінин значною мірою впливає на стан зберігання сої.
Під час зберігання сої необхідно здійснювати систематичний органолептичний контроль за її зовнішнім виглядом, запахом, зараженістю шкідниками, рівнем температури і вологості зерна та навколишнього повітря, а також ступенем аерації зернової маси. Підвищення температури зернової маси, що не пов'язане з підвищенням температури навколишнього середовища, свідчить про порушення режиму зберігання і можливості швидкого псування сої.
Контроль за вологістю сої, що зберігається насипом, здійснюють не рідше двох разів на місяць, а також після кожного її переміщення та обробки.
Самозігрівання олійних культур із підвищеною вологістю відбувається дуже швидко. Це пояснюється тим, що дихають вони переважно за рахунок жирів, які при окисленні виділяють більше теплоти, ніж вуглеводи. За вологості 12% зберігати сою можна до одного року. Але якщо тривалість зберігання слід збільшити, то її вологість має перебувати у межах критичної.
Отже, із вирощеного врожаю сої, який надходить на зберігання, бажано видалити бите та пошкоджене зерно. Переміщувати насіння сої потрібно обережно, щоб не пошкодити його оболонку. Оптимальний рівень вологості насипу сої під час зберігання в осінньо-зимовий період становить близько 13%. За вологості 12% зберігати зерно сої можна до 1 року. Але якщо тривалість зберігання слід збільшити, то його вологість не повинна перевищувати 11%.
Звертаємо вашу увагу, що ці рекомендації не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер.
Головне управління Держпродспоживслужби
в Закарпатській області
Головний спеціаліст відділу контролю у сфері
насінництва, розсадництва та якості зерна
Управління фітосанітарної безпеки : В. Галас
|
Стан зерна сої |
Вологість, % |
Олійна домішка, % |
Сміттєва домішка,%
|
|
За вологістю: сухе середньої сухості вологе сире |
Не більше ніж 12,0 12,1—14,0 14,1—16,0 16,1 і більше
|
|
|
|
За засміченістю: чисте середньої чистоти сміттєве |
|
Не більше ніж 6,0 6,1—10,0 10,1 і більше |
Не більше ніж 2,0 2,1—3,0 3,1 і більше
|
