Російський агресор підступно і нахабно напав на нашу українську землю, розпочавши кляту війну. Але наш народ не кориться і відчайдушно бореться. Ми платимо дуже високу ціну за нашу незалежність. Громади отримують звістки, від яких втрачається холодний розум. Українські захисники віддають життя за вільне майбутнє своїх родичів, нащадків. І скільки б часу не минало, а серце крається від того, що поруч нема тих, хто пішов на шалені жертви заради миру і спокою кожного з нас…
…Дев’ятого квітня цього року, даючи відсіч агресору в с. Очеретино, що на Донеччині, загинув воїн Юрій Попович з Великого Раківця. Сьогодні на його честь на фасаді Великораковецького ліцею відкрито меморіальну дошку. Свого часу захисник здобув освіту в цьому навчальному закладі, де мужнів, проявив себе як особистість, зростав морально, залишив по собі приємні спогади. Багато теплих слів про нього сказала заступниця директора Великораковецького ліцею Марія Мельник.
Почесне право відкрити меморіальну дошку було надано дітям загиблого героя: Івану та Христині. Її освятили священики та відслужили за воїном панахиду. На мітингу-реквіємі були присутні родичі та односельці Юрія, представники місцевої влади й військкомату, дирекція, вчителі та учні ліцею. Серед тих, хто поклав квіти до підніжжя дошки, були і Білківський сільський голова Василь Зейкан та староста Великого Раківця і Заболотного Володимир Половка.
…Юрій так ніколи й не зустріне свої 44 роки і не побачить, як досягатимуть успіхів його діти, як робитимуть перші кроки його внуки. Він тішитиметься цьому лише з небес. Ми його більше ніколи не обіймемо, не потиснемо йому руку і навіть не подякуємо за подвиг. Але не пробачимо собі, якщо не пошануємо пам’ять про нього…
І коли на такому заході лунає Гімн України, глибше усвідомлюєш, скільки крові пролито, щоб у подібні хвилини ми могли стояти разом на вільній землі, гордо піднявши голови до неба, поклавши руку на серце, наче згадуючи про весь оцей біль і страждання…
До слова, на зібранні лунали також слова невимовного суму й жалю з приводу загибелі бійців 128 окремої гірсько-штурмової бригади.
