З часу російсько-української війни ми часто говоримо і чуємо: «Слава ЗСУ». І мова йде не про якусь міфічну істоту, яку йменують трьома буквами абревіатури. Збройні Сили України – це наші українці, які мають відважний характер, спеціальні навики і безмежно люблять свою рідну землю, яку просто змушені захищати. Вони своїм тілом прикривають усіх, хто в тилу, щодня ризикують своїм здоров’ям та життям.
Відважно боровся за мир і спокій всіх нас і уродженець Білок Іван Петрович Панющик. Він був командиром 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7369, молодшим сержантом. Під Бахмутом Донецької області отримав вогнепально-осколкове поранення голови. Ворог не залишив йому шансів вижити. Помер ще на початку травня. Тіло Героя доправили додому, і нині відбувся чин його відспівування. Спочатку відбувся молебень в рідному будинку захисника, а відтак – похорон Петро-Павлівському православному храмі Білок.
Останній кортеж із захисником зустрічали в сльозах та навколішки, із квітами, запаленими лампадками. Кожен односельчанин мріяв так стояти на колінах і мати на очах сльози радості при зустрічі з живим Героєм, який здобував перемогу. Але не судилося… Дружина Юлія та їх синочки чекали повернення додому люблячого чоловіка та турботливого батька з надією, коли переступить поріг рідної хати, хотіли підстрибнути від радості і міцно обійняти його за шию. Але сталося зовсім інакше…Іван Петрович загинув за Україну. Першого вересня йому виповнилося б 39 років.
Участь у похоронній процесії взяли голова Хустської районної військової адміністрації Віктор Сабадош, його перший заступник Василь Мейсарош та Білківський сільський голова Василь Зейкан.
Висловлюємо глибоке співчуття сім’ї, родині та всім близьким загиблого. Хай воно бодай якось полегшить біль втрати.
Вічна шана Герою! Не словом, а ділом!
