…Двадцять третє вересня минулого року стало історичною мажорною ноткою в біографії Ярослава Зав’ялова (Бондарчука) з Імстичова. На Вінниччині він став на рушничок щастя з Наталею, поєднавши долі назавжди. Так солодко, багатогамно і таємниче звучало: «Гірко». Неймовірна любов окрилювала їх обох. Вірилося, що вона змете на їх шляху будь-які перепони. Та вже, на жаль, через півтора місяця після весілля ковток щастя перекрив ворожий артилерійський снаряд ворога.
І вже замість того, щоб згодом отримати букет троянд на річницю їх спільного життя, Наталя сьогодні зі сльозами на очах поклала квіти до пам’ятної дошки своєму коханому… Він загинув на полі бою 8 листопада минулого року поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Хіба можна уявити, що коїлося в неї на серці?! Хіба це можна пробачити клятому агресору?!
Пам’ятну дошку встановлено на фасаді Імстичівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, випускником якого є Ярослав. Право відкрити її було надано дружині Наталії. Освячено дошку місцевими священиками. У своєму слові Наталя крізь сльози згадувала про мужність свого чоловіка та їх спільну казку. Про велич любові, зокрема і жертовної братньої, говорив у своєму виступі настоятель Імстичівського монастиря архистратига Михайла о. Полікарп.
Кілька щемливих, журливих патріотичних пісень пролунало у виконанні вчителів школи. Вихованці закладу декламували вірші про подвиги наших воїнів.
На завершення учасники зібрання поклали до меморіальної дошки Герою квіти та запалені лампадки. Серед них був і Білківський сільський голова Василь Зейкан.
***
(Біографічну довідку надано Імстичівським ЗЗСО І-ІІІ ступенів) Зав’ялов (Бондарчук) Ярослав Валерійович народився 16 серпня 1997 року в Імстичові. Виховувався мамою і бабусею у багатодітній родині. За роки начання – хороший учень та добра людина. З малих літ важко і наполегливо працював. Ніколи не цурався ніякої роботи. Був веселим, чуйним хлопцем, котрий завжди готовий прийти на допомогу. Завжди усміхнений і щирий, незважаючи на важкі перешкоди на своєму шляху прагнув до кращого життя. Та коли рідна Україна потребувала захисту, він, як справжній патріот своєї держави, став перед лицем ворога, не думаючи про своє життя, а відстоюючи право на свободу та незалежність, право жити у вільній державі.
Ярослав був призваний на військову службу по мобілізації з 20 січня 2023 року у 82 окрему десантно-штурмову бригаду. Свій бойовий шлях розпочав на Херсонщині. Згодом визволяв Миколаївщину… Пройшов курс навчання в 199-й навчальному центрі – єдиному в Україні, який призначений для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу для військових частин та підрозділів Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Як один з кращих снайперів, був направлений на підвищення кваліфікації в навчальний центр у Велику Британію, де отримав сертифікат снайпера 2 категорії. Ярослав був сміливим і мужнім Захисником України, чесним і відважним Воїном Світла, який поклав життя за мир і спокій. Став одним із найкращих снайперів у своїй частині, майстерно володів мистецтвом стрільби, маскування й спостереження. Завдяки його професіоналізму та рішучим діям було знищено багато загарбників. Завжди був першим у відсічі ворожої агресії, справжнім воїном – сміливим і відважним, вірним побратимом, яскравим прикладом звитяги та військової майстерності, мотивував товаришів по зброї не втрачати бойового духу, був лідером, за яким йшли вперед.
