Коли керівництво громади приходить вітати довгожителів з ювілеєм, то традиційно після кількох теплих взаємних фраз відразу переходить до відповідної церемонії. Загалом так було і на цей раз, коли 3 листопада завітали до Івана Симканича з Лукова, але все ж візит мав і свою родзинку…
Сільський голова почав вітати дідуся з 90-річчям. А ювіляр перебив словами: «А мені лише 70». І тут всі завмерли на паузі. Та потім дідусь пояснив: «Тому що 20 років я проспав». І у всіх на обличчі ще довго зберігалася усмішка після цих слів і захоплення тим, що людина в поважному віці дуже добре дружить з гумором.
Ювіляр народився у багатодітній сім’ї. Їх у батьків було дев’ятеро, а Іван — першою дитиною. Після шкільної науки юнаком подався на Донбас, де продовжив навчання та працював. Потім були три роки служби у війську. А в 1959 році створив власну сім’ю. І разом з дружиною народили та виховали чотирьох дітей: трьох доньок та сина.
Дідусь ніколи легко не жив. Працював у Приборжавському заводоуправлінні будівельних матеріалів на дробарці, а також у колгоспі цього села шліфувальником плитки. Хоч і має вже 90 років, але все одно не може всидіти на одному місці. Ще косить сучасним інструментом, збирає виноград, порається на господарстві та сам готує. Звісно, навідуються для допомоги діти, але дідусь силкується давати собі раду сам.
Як вдалося зустріти такий ювілей, дідусь пояснює просто. Каже, що загартувало нелегке життя та стала в пригоді здорова їжа. Він полюбляв багато молитися, але зараз вже у церкву не ходить, бо на далекі відстані важко з палкою пересуватися. А ще його батьки були довгожителями. Дві його сестри і брат теж мають під 80 років і більше.
Відчуває дідусь особливу радість, коли до нього завітають нащадки. А їх у нього нівроку. Має 9 внуків, 14 правнуків. Також під настрій любить поспівати.
***
З поважним ювілеєм привітали дідуся Білківський сільський голова Василь Зейкан, начальниця відділу соціального захисту населення Ольга Кудрей, староста Луківського старостинського округу Михайло Попович. Керівник громади вручив йому велику ікону та інші подарунки. З їх вуст звучало побажання зустрітися через 10 років. Ювіляр пообіцяв слова дотримати.
