Скільки горя і біди приносить ця війна з орками, якої ми не розпочинали, але повинні захищатись. Восьмого грудня під час виконання бойового завдання в с. Роботине, що в Запорізькій області, загинув Іван Поп з Білок. Точно не такої звістки чекали його батьки Іван та Марія чи будь-хто з родичів, близьких. Вони мріяли зустріти Героя з перемогою, обійняти, дружньо потиснути руку і поплескати по плечу. Всі щиро вірили, що позивний Мольфар йому дали недарма. Та на жаль, сталося зовсім інакше. Ще одна мама змушена одягнути чорну хустку…
Сьогодні Героя Івана Попа проводжали в останню дорогу, утворивши живий коридор, запаливши лампадки, встеливши шлях квітами. Вдома відбулася заупокійна літія, а в Петро-Павлівському православному храмі Білок здійснено чин похорону.
Скільки сліз і стискань сердець…Тридцятитрирічний захисник планував створити сім’ю, хотів весільного кортежу, а не траурного…
Наш Герой був кулеметником, надійно прикривав побратимів і посестер, вірно захищав суверенітет і територіальну цілісність нашої країни. Він віддав життя за кожного з нас, щоб ми були під мирним небом і могли займатися своїми справами. Він боровся за майбутнє держави.
…Який невимовний біль і розпач передає материнська фраза: «Ти обіцяв повернутися у відпустку, а зробив з нами так»…
Іван Іванович був веселим і працелюбним. Назавжди запам’ятаються його жарти та щедрість душі для друзів.
Вічна пам’ять Герою! Хай ця фраза не залишиться набором порожніх слів…
