Можна багато аргументів наводити безглуздого, незаконного і варварського звичаю палити навесні суху торішню траву.
Однак, незважаючи на безліч статей у пресі, профілактичну та інформаційну роботу мисливців, лісівників, пожежників, екологів, збільшення розмірів штрафів, щороку ми бачимо палаючі поля, пасовища, ліси.
Гинуть не тільки багато комах, але і тварин. У сухій траві сплять перші березневі малюкизайчата. Адже відомо, що мама-зайчиха, народивши їх, залишає в кублі з трави та вовни. Але вогонь, підпалений рукою людини, забирає життя не лише малюків, часто не в змозі вирватись із вогню й дорослі зайці, птахи, їжачки. У палаючих травах, зарослях уже не з’являються на світ із кладок малеча фазанів, куріпок, качок та інших птахів. Хіба вони не мають права жити в цьому світі, виконуючи свою корисну роль у природі?
Не випалюйте самовільно суху природну рослинність. Суха трава – не сміття, а безцінне живлення, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою.
Іван БАРНАК, голова Іршавської районної організації УТМР.
