Він точно не миготів на різних телеканалах, перебираючи всілякі пафосні фрази. Ця людина не виголошувала полум’яних промов з високих трибун про любов до Батьківщини. Чоловік, про якого йде мова, не одягав на державні свята вишиванок на різний колір і смак. Та коли довелося з’явитися до військкомату у зв’язку з діями агресора, зробив це, як кажуть, без зайвого шороху і пилу. Мова йде про Юрія Івановича Зейкана з Білок.
Зараз він — керівник інженерно-саперного взводу, старший лейтенант, приїхав з передової у короткострокову відпустку. Про цей факт, можливо, громадськість так би і не дізналася, якби не плідний творчий тандем завідувачки сільського будинку культури Білок Наталії Горзов та художньої керівниці цього закладу Ольги Пилипенко. Саме вони організували зустріч внутрішньо переміщених осіб та школярів з поважним односельцем, людиною, котра творить сьогодення. Юрій Зейкан — той, хто зміцнює українську державність, яку 28 липня у відповідне свято вшановує весь демократичний світ, уся наша країна.
У військових колах полюбляють задавати напівжартівливе філософське запитанння: скільки разів може помилятися сапер?! І відповіді різняться. Мовляв, тільки один раз, і це як мінімум для нього фатально. Дехто каже, що двічі. Вперше при виборі професії, а з фатальністю іншого разу вже зрозуміло з попепедніх фраз. Всі ці розмови свідчать лише про одне — дуже точну, скрупульозну і відповідальну працю саперів на полі бою. І дай Боже, щоб наші сапери не помилялися ніколи!
До слова, ті, хто бував у різних ситуаціях з Юрієм Зейканом, сто відсотків можуть сказати, що він готовий поділитися останнім окрайцем хліба. У такої людини просто не може не бути в серці місця для любові до рідних краю, держави.
P.S. Зустріч з Юрієм Зейканом відбулася в рамках Дня української державності. Діалог був насиченим та змістовним.
