В цій страшній війні гинуть найкращі українці. Вона стукає у двері тих, хто вже так ніколи й не відчує радість батьківства, хто ніколи не знатиме смаку власного сімейного затишку, на схилі літ не триматиме на колінах онуків. Вона жорстоко обрубує будь-які надії відійти у вічність у глибокій старості і передати свою мудрість нащадкам…Така кровожерлива ціна за мирне майбутнє…Такою ця війна дивиться в очі кожного з нас…
Сьогодні Білківська територіальна громада проводжала в останню дорогу Петра Петровича Женунтія з Білок. Тридцятисемирічного захисника оплакували знайомі, родичі, близькі, всі, хто розуміє непоправність втрати, всі, чия душа не байдужа до людського горя, яке є спільним для усіх українців.
Його серце перестало битися в м. Мирноград Покровського району, що на Донеччині. Герой був навідником гранатометного відділення штурмової роти. Він віддано виконував свій обов’язок перед Батьківщиною.
Траурний кортеж заїхав додому до Героя. Односельці зустрічали зі сльозами на очах, утворивши живий коридор, запаливши лампадки. Його тіло відспівали у Петро-Павлівському православному храмі рідного села.
Нема тієї ціни, за яку можна б повернути наших Героїв до життя. Ми віддаємо їм шану і честь, традиції яких шліфувалися часом…
