Білківчани три рази поспіль обирали його сільським головою. За цей час йому вдалося чимало зробити. Скажімо, за період керівництва Василя Зейкана у сільському парку Білок встановлено пам’ятник воїнам-визволителям, жертвам Голокосту, Івану Фірцаку (Кротону), ковану писанку, зроблено зовнішній ремонт будинку культури, майданчик перед цією спорудою викладено бруківкою… Це лише те, що, як кажуть, у всіх на виду. А хороших повсякденних справ, зроблених ним, багато. Усього й не перелічиш. Очевидно, саме це й послугувало головним аргументом для виборців Білок, Імстичова, Лукова, Великого Раківця, Заболотного, Малого Раківця, котрі на минулорічних місцевих виборах довірили Василю Семеновичу очолювати Білківську територіальну громаду. Днями поспілкувався з ним про те, як усе починалося, з якими труднощами стикнулися, над чим працюють нині. – Василю Семеновичу! Із чого почалося створення Білківської територіальної громади?
– Всі ми добре пам’ятаємо, що у 2015 році був прийнятий Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Це фактично був старт децентралізаційної реформи. Тоді також наводились й аргументи на її користь. Мовляв, органи місцевого самоврядування отримають більше повноважень. Звісно, цей процес не розпочався одразу масово, але все ж були першопрохідці. Згодом Білки теж взялися за створення територіальної громади шляхом приєднання Імстичова та Лукова. Було проведено низку заходів для здійснення такого об’єднання. Коли Кабмін затверджував перспективний план формування територій громад, то до Білок, окрім згаданих сіл, додали ще й Великий Раковець, Заболотне та Малий Раковець.
– Із якими труднощами зіткнулись?
– Районні структури нам передали майно закладів освіти, охорони здоров’я, культури тощо. Насамперед необхідно було його інвентаризувати, внести відповідні зміни до статутів. Доводилося вирішувати також ще чимало інших організаційних питань.
– Розкажіть, будь ласка, про інфраструктуру громади.
– Вся прийнята нами інфраструктура інших сіл потребує значних капіталовкладень. Є чимало об’єктів, які не ремонтувалися роками. Скажімо, подібна ситуація із закладами освіти, медицини, культури. При сільській раді створено відділ економічного розвитку та комунальної власності. Його працівники наразі обстежують стан комунального майна для прийняття в подальшому рішень щодо першочергового ремонту тих чи інших об’єктів. До прикладу, маємо 26 шкіл та дитсадків. До цього ще треба додати 14 закладів культури. На території громади працює і кілька амбулаторій та ФАПів…
– Гадаю, важливий і підбір кадрів сільської ради.
– Безумовно, відіграє важливу роль. Ми першочергово проаналізували професійні навички працівників тих сільрад, які приєдналися до Білківської територіальної громади. Мова йде про Великораковецьку, Імстичівську, Луківську та Малораковецьку сільські ради. Майже всі згадані спеціалісти на конкурсній основі отримали робочі місця в новоствореній громаді. У Білківській сільській раді нині працюють і фахівці, попереднім місцем роботи яких були районні установи, відділи освіти та архітектури й містобудування, фінансовий відділ уже ліквідованої Іршавської райдержадміністрації.
– Які пріоритети визначили для себе?
– На мою думку, важливо не лише підтримувати в належному стані те, що є, а й треба вкладати кошти у розвиток громади. Лише при такому підході можна говорити про певну перспективу. Виходячи з цього, одне із основних завдань, які поставили перед собою, — це наведення порядку з надходженнями до бюджету. Вже маємо певні напрацювання в цьому напрямку.
– На що дає держава субвенції? Які програми фінансує сільрада?
– Від держави ми отримуємо кошти на зарплату педагогам. Оплата праці технічних працівників та тих, хто трудиться в закладах дошкільної освіти, фінансується з місцевого бюджету. Звісно, сюди ще треба додати платежі за комунальні послуги тощо.
– Які перші досягнення громади? Чи наблизились послуги до людини?
– У Білківській сільраді створено Центр надання адміністративних послуг. Тут мешканці нашої громади можуть оформити субсидію, документи на будинок, прописку і т.д. Маємо державного реєстратора фізичних та юридичних осіб – єдиного на території колишнього Іршавського району. Працюємо над тим, щоб у цьому центрі надавався повний пакет адмінпослуг. Варто відзначити, що багато чого в цьому напрямку вдалося втілити в життя завдяки участі в програмі «U-LEAD з Європою». Ось і на нещодавній сесії сільської ради створили комунальну службу, яка працюватиме на території громади. То було, так би мовити, юридичне оформлення намірів, а тепер візьмемося за втілення цього проєкту в життя.
– Що можете сказати про бюджет громади? Як він змінився в умовах децентралізації?
– За 5 місяців цього року ми виконали бюджет на 117, 1 відсотків. Це хороший показник, але його поки що недостатньо, щоб здійснювати капітальні ремонти доріг, наприклад. Якщо говорити мовою цифр, то обсяг надходжень до бюджету громади за вказаний період (з врахуванням міжбюджетних трансфертів) становить 58483,6 тис.грн., в тому числі обсяг власних надходжень складає 12604, 7 тис.грн. Видатки бюджету громади становлять 56340, 7 тис.грн. Скажімо, на установи сфери освіти пішло 52303,0 тис грн.., охорони здоров’я – 691, 9 тис.грн., культури – 383, 5 тис.грн., на благоустрій – 512, 4 тис.грн. Більш детально про бюджет можна буде говорити за підсумками першого півріччя.
– Які повноваження має сільський голова в теперішніх умовах?
– Має багато повноважень, але й відповідальності теж. У зв’язку з швидкими темпами проходження децентралізаційної реформи заклади охорони здоров’я громади, не тільки нашої, залишились у підпорядкуванні КНП «Іршавський центр надання первинної медичної допомоги». Щоб відповідні медичні послуги жителі нашої громади отримували й надалі, із вказаним підприємством було укладено договір. У подальшому плануємо створити подібний медичний центр й на території нашої громади.
– На що впливає районна влада на території ТГ?
– Основний напрямок роботи покладається на місця, тобто територіальну громаду. Та в окремих питаннях нашу діяльність координує районна влада.
– Чи відчули на собі жителі населених пунктів створення ТГ?
– Вважаю, що з деяких питань уже відчули позитивні зміни. Та щоб ці відчуття були більш повноцінними, потрібен час. А я разом зі своєю командою й надалі докладатиму усіх зусиль для розвитку рідної громади.
Розмовляв Василь ШКІРЯ
Опубліковано в газеті Іршавщини “Нове життя” за 10 червня цього року
